Відшкодування збитків у кримінальному провадженні
Правова Константа – фірма, яка спеціалізується на реструктуризації та банкрутстві. Проте, проводячи роботу з підприємствами, доводиться мати справу і з кримінальними правопорушеннями.
Коли ми говоримо про кримінальне провадження, то у 99% випадків ми говоримо і про збитки, які були нанесені вчиненим злочином. А якщо такі збитки були нанесені, потерпілий, звісно, забажає компенсацію. І тут у нагоді стає цивільний позов.
Незважаючи на пряме посилання на ЦК і ЦПК України, відшкодування шкоди у кримінальному провадженні має свої суттєві відмінності. До них одразу можна віднести стадію, на якій можна подати позов, обсяг поданих доказів та строк позовної давності.
Говорячи про нормативну складову відшкодування шкоди у кримінальному провадженні, слід звернутися до ст. 127 КПК України. Дана норма встановлює, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Але дана норма встановлює порядок добровільної компенсації шкоди. Як відомо з практики, такі випадки дуже поодинокі, тому потерпілим, зазвичай, необхідно звернутися з цивільним позовом в межах відкритого кримінального провадження, аби заявити своє право на компенсацію спричиненої шкоди.
Одразу варто зазначити, що право подавати цивільний позов має потерпілий. Відтак, первинне завдання особи, якій була спричинена матеріальна та/або моральна шкода внаслідок вчинення злочину – отримання процесуального статусу потерпілого.
Порядок подання цивільного позову у кримінальному провадженні передбачений ст.128 КПК України. Так, потерпілий під час досудового провадження має право пред’явити позов до фізичної або юридичної особи, яка несе цивільну відповідальність за спричинену шкоду. Також дана норма встановлює і форму цивільного позову: вона має відповідати вимогам до позову у цивільному судочинстві (ст.175 ЦПК України).
Аналізуючи дану норму, можна відзначити стадію подання цивільного позову, а саме протягом досудового розслідування.
Після визначення стадії, на якій саме можна подавати позов, слід звернути увагу на зміст цивільного позову. Оскільки кримінальне процесуальне законодавство встановлює, що позов має відповідати вимогам ЦПК України, варто звернутися до ч.3 ст.175, яка містить виключний перелік вимог до процесуального документа. Окрім формальних вимог щодо зазначення обов’язкових реквізитів документа, як то контактні дані чи виклад обставин справи, якими потерпілий аргументує свої вимоги, слід приділити увагу переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви. Здавалося б, у рамках досудового розслідування слідчим буде зібрано чимало доказів. Але до обов’язку слідчого не входить зібрання доказів для подання цивільного позову. Відтак, пред’являючи позов без усіх необхідних доказів цивільний позивач ризикує залишитись без судового рішення на свою користь.
Окрім того, деякі докази потерпілий не може отримати самостійно. Вони можуть бути зібрані тільки слідчим у рамках проведення слідчих дій (наприклад, висновки експертів). Як бути в такому випадку?
Досвідчені адвокати у цьому разі радять подавати цивільний позов наприкінці досудового розслідування, коли всі докази вини, зібрані органом досудового розслідування, будуть відкриті для сторін провадження. У такому випадку цивільний позивач зможе надати повний перелік доказів та мінімізувати ризик залишення цивільного позову без задоволення. На відміну від цивільного процесу, де позивач має можливість подавати докази до розгляду справи по суті, докази для цивільного позову у кримінальному провадженні мають подаватися разом з позовною заявою всі одразу і саме цивільним позивачем, а не будь-яким іншим учасником процесу.
Щодо строків позовної давності варто звернути увагу на судову практику. Верховним Судом було зроблено висновок про те, що розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні не обмежено жодними строками позовної давності. Відтак, відмовити у задоволенні позову за такої підстави суд не має права.
Тепер, коли з обов’язками самого потерпілого щодо складення та подання цивільного позову ми розібралися, звернемо увагу на те, що має бути зазначено у обвинувальному акті. На практиці трапляються випадки, коли сторона захисту, використовуючи помилки органу досудового розслідування і прокуратури, уникають обов’язку компенсувати матеріальну та моральну шкоду. А все через зазначення у обвинувальному акті, що “цивільний позов не заявлявся, шкоду не спричинено”. На підставі цього, керуючись ст.337 КПК України, захисник може заявити про те, що судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення, зазначеного у обвинувальному акті і на підставі цього заперечувати проти долучення цивільного позову до матеріалів справи. Відтак, навіть за умови вчасного та належним чином оформленого цивільного позову можна не домогтися задоволення цивільного позову.
Підсумовуючи вищевикладене варто зазначити, що саме по собі кримінальне провадження у порівнянні з цивільним процесом є набагато складнішою та емоційно напруженою процедурою, тому вчиняти всі дії потерпілому самостійно дуже ризиковано. У цьому процесі варто не покладатися на слідчого, якому не байдуже лише на статистичні показники направлених до суду обвинувальних актів, а ретельно підійти до складення цивільного позову разом з адвокатом. Дотримання формальних правил та граничних строків є запорукою задоволення цивільного позову та компенсації спричиненої кримінальним діянням шкоди.
