Назад
Публікація
Опубліковано: 6.26.2020
Автор: Vadym Ivanov
Практика:
Професіонал:
Кейс:

Антикорупційна спрямованість Кодексу України з процедур банкрутства

Анастасія Підгородецька, юрисконсульт

Корупція є досить складним соціальним явищем та має різні методологічні підходи до визначення його поняття та передумов виникнення. Німецькі дослідники Ламбсдорф та Шульц відмічають, що до 1980-х років корупція була головним чином політичним, соціологічним, історичним та кримінально-правовим дослідженням, і зовсім недавно вийшла на перший план у сфері економіки.

Офіційне визначення поняття корупції містить Закон України «Про запобігання корупції», який розкриває його з точки зору використання суб’єктом відповідальності за корупційне правопорушення, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Автори українського юридичного словника-довідника пропонують розглядати корупцію по-перше, як використання посадовою особою свого службового становища з метою особистого збагачення і, по-друге, як підкуп і продажність серед державних, політичних і громадських діячів, а також урядовців і службовців державного апарату. М.І. Мельник висловлює думку про те, що корупція – не просто соціальне, але й психологічне та моральне явище. Адже вона не існує поза людьми, їх поведінки, діяльності. Корупція – це спосіб мислення, який обумовлює спосіб життя.

Основною метою державної політики у сфері протидії корупції є виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків, викриття корупційних діянь, обов’язкова відповідальність винних у їх вчиненні. Відповідно до Конвенції ООН проти корупції, яка набула чинності для України 01.01.2010 року, кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості і відповідальності.

З метою запровадження ефективної політики протидії корупції, з урахуванням позитивного світового досвіду, державна влада реформує вітчизняне законодавства, визначає  правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Реформування системи неплатоспроможності визначено в Україні серед пріоритетних напрямків, зокрема, Стратегією сталого розвитку “Україна – 2020”, Коаліційною угодою, Програмою діяльності Кабінету Міністрів України та Планом законодавчого забезпечення реформ в Україні.

Стратегію сталого розвитку “Україна – 2020”, затвердженою Указом Президента України від 12.01.2015 № 5/2015 визначальною основою безпеки держави визначено забезпечення чесного і неупередженого правосуддя, невідкладне проведення очищення влади на всіх рівнях та забезпечення впровадження ефективних механізмів протидії корупції. Стратегією визначено основну мету антикорупційної реформи, яка передбачає суттєве зменшення корупції в Україні, зменшення втрат державного бюджету та бізнесу через корупційну діяльність, а також підвищення позицій України у міжнародних рейтингах, що оцінюють рівень корупції.

Відповідно до положень Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні передбачається досягти вдосконалення процедур банкрутства, зменшення строків провадження у справах про банкрутство; забезпечення істотного поліпшення умов ведення бізнесу в Україні за тими напрямами, що враховуються Світовим банком та Міжнародною фінансовою корпорацією під час складання рейтингу “Doing Business”, маючи за стратегічну мету входження України до провідної двадцятки країн світу за умовами ведення бізнесу; забезпечення рівних прав та можливостей для однакового захисту всіма кредиторами боржника своїх законних інтересів у процедурі банкрутства; зменшення можливості зловживань у процедурах банкрутства.

Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий Верховною радою України 18.10.2018 року на виконання окреслених напрямів розвитку, спрямований на підвищення ефективності процедур банкрутства, а також, за прогнозами соціально-економічних наслідків, сприятиме зменшенню рівня корупції.

Кодексом, зокрема, змінено підхід до встановлення та виплати грошової винагороди арбітражного керуючого, збільшено розмір мінімальної грошової винагороди. Окрім того, на відміну від Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», КУзПБ не встановлює граничного розміру грошової винагороди за виконання арбітражним керуючим повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. Статтею 30 Кодексу визначено мінімальні розміри основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним інших повноважень, зокрема, розпорядника майна або ліквідатора – не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, керуючого санацією – не менше ніж чотири розміри мінімальної заробітної плати. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією встановлено на рівні п’яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, за виконання ним повноважень керуючого реалізацією – на рівні трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Подібні зміни в законодавстві можна проаналізувати з точки зору гіпотези справедливої заробітної плати, висвітленої в дослідженні науковців та громадських діячів Рійкхем та Ведер «Спокуса корупцією: чи призводить низька заробітна плата на державній службі до корупції». Відмітимо, що арбітражний керуючий хоча і не є державним службовцем або посадовою особою місцевого самоврядування, в той же час Законом України «Про протидію корупції» віднесений до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення.

В своєму дослідженні автори припускають, що урядовці можуть охоче відмовлятися від корупційних діянь за умови виплати їм належної заробітної плати, навіть якщо це не відповідає їх власним інтересам. Гіпотеза справедливої заробітної плати передбачає, що встановлення певного рівня заробітної плати (так само її підвищення або зниження) має вагомий вплив, а викорінення корупції через політику встановлення гідної заробітної плати може бути не дуже затратним, порівняно з «максимізацією» доходів шляхом отримання неправомірної вигоди. Якщо низька заробітна плата державних службовців спонукатиме суспільство до посилення корупції в країні, це може призвести до меншої ймовірності виявлення та покарання правоохоронними органами осіб, винних в корупційних діяннях.

Слід також врахувати, що саме по собі підвищення винагороди не може слугувати запорукою викорінення корупції в сфері неплатоспроможності. Професор Джеремі Д. Фольц та дослідник Квеку А. Опоку-Агеманг дійшли висновку, що підвищення заробітної плати слід нероздільно пов’язувати із такими взаємодоповнюючими факторами як правозастосування, відповідальність за правопорушення в економічній сфері, посилаючись в дослідженні на модель «злочин і покарання» американських економістів, лауреатів Нобелівської премії з економіки Беккера і Стіглера. Згідно теорії видатних економістів, урядові чиновники обирають корупцію на основі аналізу витрат та можливої вигоди, який прирівнює корупцію до потенційного втраченого майбутнього доходу.

Поряд із встановленням ефективної системи відповідальності, одним із важливих елементів в боротьбі із корупцією є скорочення ролі держави. Принцип обмеження втручання влади був взятий за основу правлінням Грузії при проведенні антикорупційних реформ, розпочатих в 2004 році. Реформатори вірили, що мінімізація взаємодії між громадянами і державними чиновниками, а також скорочення бюрократичних процедур сприяють обмеженню можливостей для корупції і сприятливо впливають на розвиток економіки.

Ефективним регулятором економічних відносин в державі можна вважати саморегулювання.  Передбачається, що за допомогою даного механізму поступово зменшиться втручання держави в ту чи іншу сферу і встановиться стабільний правопорядок.

Інститут саморегулювання арбітражних керуючих існує в Україні з набранням чинності 19.01.2013 року Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Попри існування в Україні саморегулівних організацій, які об’єднали певне коло арбітражних керуючих, норми Закону, що визначають повноваження саморегулівних організацій, носять здебільшого декларативний характер, а перелік їх функцій фактично зводиться до участі їх членів у складі кваліфікаційної та дисциплінарної комісій.

Безумовно, з метою уникнення корупційних ризиків, конфлікту інтересів всередині саморегулівної організації, її діяльність має бути відкритою і прозорою, будуватись на принципах гласності та обов’язковості для виконання арбітражними керуючими рішень органів саморегулівної організації арбітражних керуючих.

Наведене підкреслює необхідність ґрунтовного підходу до розробки дієвого механізму реалізації норм Кодексу, зокрема, в підзаконних нормативно-правових актах.

Впровадження в Україні електронної торгової системи для здійснення продажу майна боржника є одним із провідних напрямків зменшення корупції. Кодексом України з процедур банкрутства, зокрема, передбачено, що дана система має бути дворівневою, складатись з адміністратора центральної бази даних та авторизованих електронних  майданчиків. Електронна торгова система повинна бути загальнодоступною, недискримінаційною та гарантувати рівні права та доступ до інформації всім бажаючим, а при обміні і збереженні інформації та документів має забезпечуватися непорушність даних про учасників під час проведення аукціону та їх конфіденційність до моменту завершення аукціону.

Фактори зменшення ризику корупції проаналізовано в роботі Мельникова О.С. «Шляхи протидії корупції у сфері державних закупівель». Провівши порівняльний аналіз з традиційним «паперовим» аукціоном, дослідник дійшов висновку щодо відсутності при проведенні електронного аукціону таких негативних факторів як суб’єктивність при оцінці пропозицій замовником, можливість чинити тиск на учасників торгів, можливість змови між учасниками торгів і замовником, можливість змови між учасниками торгів.

Переваги електронних торгів не викликають сумнівів. В той же час, застосування електронної торгової системи саме по собі не здатне викорінити корупційну складову у відносинах у сфері неплатоспроможності, однак має перспективу суттєво знизити рівень корупції, підвищити рівень довіри бізнесу до процедур банкрутства в Україні.

Важливо, що питання реалізації майна банкрутів через електронні торги є предметом обговорення серед представників державної влади, міжнародних спеціалістів, арбітражних керуючих та представників громадськості. Громадські обговорення, семінари, міжнародні конференції є необхідним етапом реформування будь-якої системи та сфери професійної діяльності, в тому числі, сфери неплатоспроможності. Виявлення прогалин та колізій в законодавчій базі, проблем правозастосування, можливостей для зловживань та корупції, а також обговорення світового досвіду формують ідеологію реформування вітчизняної системи банкрутства.

Підсумовуючи, зазначимо, що неплатоспроможність не має ототожнюватись виключно з корупційними схемами, ухиленням від сплати податків або перерозподілом власності. Банкрутство є одним із інструментів ефективного функціонування ринкової економіки у всьому світі. На наш погляд, впровадження нових технологій, таких як продаж майна банкрута на електронних торгах, адаптація міжнародного досвіду до вітчизняних умов, заручення підтримкою міжнародних організацій та спільнот, невідворотність відповідальності за правопорушення мають стати визначальними факторами в боротьбі з корупцією.

Пов’язані новини

Публікація
Антикорупційна спрямованість Кодексу України з процедур банкрутства
Читати
Публікація
Проблемні питання правозастосування норм Кодексу України з процедур банкрутства щодо відшкодування основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого у справах про банкрутство
Читати
Публікація
Практика відмови суду у безпідставному відстороненні арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі про банкрутство – необхідний та правильний шлях правозастосування судами ч. 4 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства
Читати
Публікація
Відновлення платоспроможності фізичної особи
Читати
Публікація
Визнання недійсними правочинів боржника у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Основні аспекти та проблематика
Читати
Публікація
Захист прав заставного кредитора в процедурі банкрутства. Новели захисту прав заставних кредиторів за Кодексом України з процедур банкрутства
Читати
Публікація
Кодекс з процедур банкрутства (PDF)
Читати
Публікація
Політика конфіденційності
Читати
Публікація
Чого чекати від нового Кодексу України з процедур банкрутства?
Читати
Публікація
Загроза неплатоспроможності як підстава для звернення боржника з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство
Читати